Справжнє ім’я Марка Твена — Семюель Ленгхорн Клеменс. Він народився 30 листопада 1835 р. в заштатному американському селищі Флорида штату Міссурі — там, де річка Міссурі впадає в Міссісіпі. У містечку з гучною назвою Ганнібал минули його дитинство і юність. Там він мріяв стати моряком, одягти форму юнги чи засмальцьовану куртку механіка і пройтися курними вуличками селища, дивуючи товаришів дитинства морськими слівцями і ходою морського вовка, що звик до штормів і хитавиці. Після ранньої смерті батька, який був суддею, Сем Клеменс мусив кинути навчання в школі і піти працювати учнем складача в місцевих газетах. Робота була важкою, виснажливою, але давала змогу друкувати свої перші твори. У 18 років юнак мандрує світом у пошуках кращої долі, через 4 роки він здійснив свою дитячу мрію і став лоцманом на Великій річці Міссісіпі. Сем так добре вивчив фарватер річки, що міг водити судна із зав’язаними очима. Його професія і знання були вкрай необхідні людям, адже у ХІХ ст. на Міссісіпі не було жодного маяка, і лоцманові доводилося власноруч встановлювати буйки. Починаючи з 1863 р. під псевдонімом Марк Твен виходили всі твори письменника. У 1864 р. Сем вирушив на Далекий Захід, працював на копальнях, потім став золотошукачем і репортером у газетах, де друкував свої гуморески та невеликі оповідання. У цих творах вирує енергія життя, звучить щирий сміх простого люду Америки. У 1867 р. Марк Твен відпливає до Європи, посилає в американські газети свої гумористичні замальовки. Ці репортажі згодом склали книгу «Простаки за кордоном». У 1873 р. вийшла його книга «Позолочений вік», у 1875 р. Марк Твен почав працювати над книгою «Пригоди Тома Сойєра», яка принесла йому славу та увійшла до скрабниці світової літератури. Десять років між виданням «Пригод Тома Сойєра» та «Пригод Гекльберрі Фіна» не були перервою у творчості письменника, він написав і видав за цей час такі твори: «Принц і злидар», «Жанна Д’арк» та «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура». У 1901 р. Марк Твен публікує низку сатиричних памфлетів «Людині, що сидить у пітьмі», «Моїм критикам-місіонерам», «На захист генерала Фанстона». Останні роки життя були затьмарені смертю близьких і серце письменника не витримало, він помер 21 квітня 1910 р. Але його літературне життя тривало: ще 50 років по тому (до 1960) виходили його неопубліковані за життя твори.