Відомий своїми веселинками, скоромовками-спотиканками, загадками й дотепними віршами, уміщеними в багатьох читанках та хрестоматіях, улюбленець дітлахі кількох поколінь Григорій Пилипович Бойко (Грицько Бойко) народився у 1923 році в селі Оленівці Донецької області в родині службовця. Поет має славетний родовід, у якому переплелися лінії віршувальників, — кілька поколінь з роду Бойків говорили віршами. А відомими письменниками прославилися троє: сам Грицько Бойко, його син Вадим Григорович Бойко та онука — Богдана Бойко. Грицько Бойко став відомим у світі дитячої літератури на початку другої половини минулого століття. Поета відразу полюбили маленькі читачі. Хіба є дитина або дорослий, які б не знали слова та принаймні раз не заспівав «На місточку» — цю популярну пісеньку. Понад 50 книг Грицька Бойка вийшло друком ще за його життя, і це тільки в межах його рідної країни. Він підкорив серця читачів смішинками про малят та звірят, шкільними і спортивними веселинками, скоромовками-спотиканками, загадками та іншими поезіями, які адресовано поціновувачам гострого, влучного слова, тим, хто полюбляє гумор і розуміється на ньому, вміло кепкує не лише зі своїх друзів, але також і з самого себе.З випускного вечора добровольцем записався воювати на фронт у 1941-му юнак Григорій Бойко. Пройшов усю Велику Вітчизняну, зазнав усіх її лих, дістав тяжку контузію; повернувшись до мирного життя, закінчив Донецький педагогічний інститут, факультет філології. Водночас із захистом диплома видав першу збірку лірики «Моя Донеччина», став членом Спілки письменників. І майже одразу «перекваліфікувався» — почав писати для дітей. І відтоді все тепло свого серця, своєрідний талант, свою натхненну працю він віддавав наймолодшим. Їм же подарував і чудові переклади творів братніх літератур, особливо російської: А. Барто, С. Маршака, С. Михалкова, Корнія Чуковського.Юні читачі будь-якого віку із захопленням читають, із задоволенням декламують, легко вивчають напам’ять, весело співають те, що вийшло з-під пера Грицька Бойка. Якби якнайкоротше схарактеризувати його поезію, найточнішими були б два слова — «легкість» та «гумор». Якою ніжністю і яким гумором проникнута відповідь хлопчика на мамине застереження: «Не загублюся. Я ж вам не голка. Я ж вам Миколка». І чи можна утриматися від посмішки, уявивши викрученого після прання котика, що сушиться, мов білизна на мотузку?! Таких прикладів безліч. А назви збірок, виданих за роки плідної творчої праці, хіба вони не говорять самі за себе: «Ростіть, дубочки», «Ніс у сметані», «Про великі вуха»...Із життя поет пішов передчасно, у 55 років: далося взнаки лихоліття воєнних років, рани й контузії. Та його Слово залишається живим і незабутнім не тільки для численних друзів, молодших колег, людей, для яких він був незамінним порадником, а найголовніше — для маленьких допитливих читачів.