Приходилось ли вам когда-нибудь гулять в весеннем лесу? Земля жадно нежится в теплых искорках солнечных лучей, эхом разливается звонкая птичья трель, сообщающая — они издалека наконец-то прилетели домой, едва слышно шелестит ласковый ветер, радостно журчат ручейки, торопясь наполнить реку, вспорхнула, затрепетав крыльями, божья коровка; деревья, окутанные капелью растаявших сосулек, облекаются в зеленые уборы, воздух насыщен пьянящими ароматами цветений — природа просыпается от зимнего сна...

Новая книга для дошкольников и учеников младшей школы с произведениями выдающегося украинского классика Василия Сухомлинского «Бджолина музика» проведет вас в красивый мир, полный тепла, доброты, заботы и искренней любви, оживающий каждый раз, когда вы будете переворачивать страничку. Ведь когда малыши с родителями читают вместе о жизни растений, животных и о приключениях других детишек, повсюду звучит вдохновляющая мелодия пробуждения, надежды и красоты.


***

Усе в лісі співає

Навесні ми пішли до лісу.

Зійшло сонце, дихнув легкий вітрець, і всі дерева в лісі заспівали.

Кожне співало свою пісню.

Береза співала ніжну пісню. Слухаючи її, хотілося підійти до білокорої красуні й обійняти її.

Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали пісню дуба, нам хотілося бути сильними й хоробрими.

Верба, що схилилася над ставком, співала задумливу пісню. Прислухаючись до пісні верби, ми подумали, що прийде осінь і листя з дерев осиплеться.

Горобина співала тривожну пісню. Ця пісня навіяла думку про темну ніч і бурхливу грозу, від якої гнеться тонка горобина, сподіваючись на захист землі.

Ось які пісні почули ми в лісі.…



Кто стал героями книжечки


Издание состоит из коротких рассказов о птицах, насекомых, деревьях и цветах, о солнце, ветре и снеге, о детишках и взрослых, например: про мамочку, у которой самые добрые глаза и самые ласковые на свете руки, про пчелок-трудяжек и новорожденного цыпленка, который восторгается разноцветным миром; про клен, ждущий весну-красну, утро на пасеке, на которую спешат попасть муравьи и пр.


Мудрое слово автора говорит также и через сказки про Сороку-белобоку, Зайчика и Луну, Пчелу, ставшую золотой, самого ленивого Кота на свете; о том, откуда берутся белые облака в синем небе, зачем Петуху гребешок и кто на самом деле сыпет на землю белые снежинки.


***

А що там за лісом

Мені пригадується весняний день. Сяє сонце, ласкавий вітерець шепоче в листі дерев. Співають пташки, щось шелестить у лузі — тихо-тихо, ледве чутно. Я сиджу на високій степовій могилі й слухаю, як шумить весна.

Переді мною — зелені лани. На обрії — ліс.

— А що там, за лісом? — питаю старшого брата.

— Поля, села... — каже брат. — А за ними знову ліс.

— А за тим лісом — що там?

— Дніпро. Велика наша ріка Дніпро.

— А за Дніпром що?

— Знову поля, села, ліси.

Це було тоді для мене найбільше відкриття світу. Мене вразило, що світ такий широкий. Мене зворушило, що така велика, багата Україна...



Чему учит «Бджолина музика»


Писатель умело объединяет доступный для детей юмор и поучения, веселые истории чередует с такими, над которыми стоит задуматься: он говорит про полезные и плохие привычки, культуру и воспитанность, про эмоции и чувства, воспитывая маленького читателя ответственным, честным, трудолюбивым, готовым спасать беззащитных, заступаться за слабых и заботиться о старшем поколении.



***

Як дівчинка образила Букваря

Дівчинка пішла до школи. Мама дала їй Буквар. Новенький, із яскравими малюнками. Швидко навчилась дівчинка читати. Закинула Буквар, лежить він поміж давніх газет. Боляче йому, Буквареві.

Якось прийшла дівчинка зі школи, поклала ранець, пообідала. Відкрила ранець, вийняла книжку з червоними вітрилами на обкладинці й читає. Коли чує, хтось говорить тоненьким-тоненьким голосом, як маленька дитина:

— Чого ти про мене забула, дівчинко? Адже я навчив тебе читати.

Здивувалася дівчинка: як це Буквар заговорив? Вийняла його з-під газет. Стало їй шкода Букваря. Витерла пил із його обкладинки й каже:

— Пробач мені, Букварику. Я все життя пам’ятатиму, що ти навчив мене читати.

Поставила Буквар на полицю. Від того часу він стоїть поруч із найцікавішими книгами...



В своих текстах в «Бджолиній музиці» Василий Сухомлинский прекрасно отобразил мир глазами ребенка. Его герои:

  • спрашивают у мамы, как все существовало до их рождения;

  • искренне удивляются, почему все сорванные ночью «зимние» листочки отрывного календаря на утро не приблизили наступления весны;

  • восторгаются поступками одноклассников, которые возвращают птенцов в гнездо на высоком дереве, совсем забыв о собственных страхах;

  • волнуются, что после рождения братика маминой любви не хватит на двоих;

  • почитают пожилых людей — благодарят бабушку за вкусный борщ, даже если он был несколько пересолен;

  • заботятся о природе, и потому не выкидывают мусор в лесу, помогают сажать молодые деревья, дарят птицам старенькую шапку, чтобы те свили в ней гнездо, защищают котят от злой собаки;

  • верят, что книжки оживают, и тогда сказочного мышонка ночью может поймать настоящий кот, а букварь очень расстроится, потому что ученики повзрослеют и перестанут его читать;

  • удивляются, почему учитель видит на рисунке маленькую корову и не понимает, что вокруг нее — молоко, а не белый лист.


***

Що таке щастя?

Мама запитала мене:

— Що таке щастя?

Я відповіла:

— Щастя — це коли ніхто з дітей не плаче.

І ще тоді щастя, коли маленьких співочих пташок ніхто в клітку не садовить. Бо в клітці не може бути щастя. Щоб мама ніколи не плакала й не журилася — це щастя. Бо коли мама журиться, то і в мене сльози на очах...


Уроки для души Василия Сухомлинского непременно найдут отклик в детском сердце, ведь в них речь идет о том, что в настоящей дружбе нет места для зависти, помочь другим очень просто, если перебороть лень, можно увидеть множество невероятных вещей, а настойчивые усилия всегда увенчаются успехом!