Для чого потрібні котлети?
Ця книжка розповідає про шалені пригоди шкільної компанії хлопчаків, які ніколи не сумують. Та й коли їм сумувати, якщо треба терміново з’ясувати: чи є папуасом їхній новенький учитель англійської? Чи пірнула б учителька природи у воду за перлами? Як зіграти на сцені солоного огірка? Ну і нарешті — для чого потрібні котлети? А коли в голові повно таких цікавих питань та ідей, то легко втрапити у чималенькі клопоти… Але для Каєтана та його компанії кожна халепа перетворюється на захопливу пригоду!
| Автор | Аніта Гловінська |
| Художник | Аніта Гловінська |
| Серія книги | Нова дитяча книга |
| Рік видання | 2017 |
| Сторінок | 128 |
| ISBN | 978-966-429-493-2 |
| Вага | 0.33 |
| Розмір | 215 х 170 х 13 |
| Перекладач | Ірина Котлярська-Фесюк |
| Обкладинка | Тверда |
| Вік | 6+ |
У Каєтана є друзяки — Іджі, Даміан, Бартек, Кароль Сметана, Толек Болеславський і, звісно, сам Каєтан. У Каєтана є рідні, у його друзяк — теж. Якщо разом збирається так багато завжди готових на ідею хлопців і так багато їхніх близьких, щось буде. Обов’язково. Щось трапиться й гіпотетично, й аксіоматично. Проте ніхто не гарантує веселий кінець, якщо влізти в пригоди: може дійти до трішки-трішки не весело… Але зараз Каєтан з компанією навряд чи думають, до чого призводять витівки. Значно цікавіше хімічити космічний шаттл із котлети (ну гаразд, для початку просто ракету), дивувати найкращу у світі бабусю й доводити до сказу (втрати свідомості) пані кухарку. Можна, наприклад, уявити, що пані Вальц — пірнальниця, якій легко виловлювати перли на Карибах, а потім зробити так, що черевик гепнеться з труби, і на носі вчительки теліпатиметься мокра Даміанова шкарпетка. Ой… здається, це вже було занадто. Історія про бешкет, у якої повинно бути продовження, принаймні про це натякає авторка. Книги про тих, хто не любить порядок і дисципліну, не просто добре читати, а й варто. Складно вірити тим, хто пише лише про слухняних і чемних, але й на тих, хто говорить тільки про бешкетунів і бешкетунок, теж не варто покладатися. Діти такі діти, такі унікальні! Найдурніше, найсмішніше, найризикованіше, найнеочікуваніше – значить, саме те, що треба найвибагливішій аудиторії. Тобто про котлети-шаттли-ракети, шкарпетки на носі й перли десь на Карибах читати важливо!
Покупала дочке. Она сама читала. Ей очень понравилось. Просила купить вторую часть "Дірка в газеті". Сейчас постоянно спрашивает меня,нет ли продолжения
Продовження немає, але Ви можете вибрати інші схожі на ці книжечки: «Елла та друзі», «Беррі, гангстер і купа клопотів», «Касперіада» та інші.
Ця книга є яскравим прикладом того, якими цікавими, драйвовими і життєрадісними можуть бути дитячі книги. Уперше перекладена українською мовою книга польської авторки Аніти Гловінської «Для чого потрібні котлети?» входить де серії «шалені історії», що найближче до істини характеризує її.Ця книга про хлопчика Каєтана і його шкільних друзів та кумедні історії, які трапляються з дітьми. Вкотре я себе зловила на думці, наскільки для дитини важливі переживання, емоції і проблеми, які актуальні в даний момент і якою важливою є емпатія та вміння не знецінювати. Щось таке незначне і неважливе, на думку дорослих, для дитини є значимим і не варто залишати це поза увагою. Краще все обговорити в колі найрідніших, ніж потім дитина буде шукати відповіді у не завжди безпечних місцях і зможе протрактувати почуте правильно.«Для чого потрібні котлети» дуже позитивна, життєрадісна книга. У ній справжній гумор і чудові ілюстрації очима дитини зі смішними підписами. З цієї книги ви дізнаєтеся, чи тільки папуаси роблять собі татуювання. Власне, щоб оцінити наскільки це крута книга, варто прочитати хоча б один розділ і ви не зможете зупинитися і падатимите зосміху. Са ще сам не може осилити прочитати самостійно таку книгу, а от підписи до малюнків саме те, що нам підходить. Ми цінуємо в книгах момент інтерактивності і мені важливо, коли читаю дітям, щоб був камбек. Нам сподобалося дуже-дуже. Рекомендуємо особливо тим, хто уже почав відвідувати школу і соціалізується. Тут є багато відповідей на запитання, як зробити цей процес адаптації трохи м’якшим.
Дуже сподобалися історії синові. Читав сам.