У цій дивакуватій, але дружній родині нещодавно з'явилося два скарби. Як ми знаємо, у Зосі та Мані народився братик, водночас і у тітки Маліни народилася дитинка. «Джекпот» скорочено мав назву Вільча і Віліуш, дівчинка та хлопчик, які радо зустрічали новий день разом з дорослими родичами. Маня теж особливо не переймалася безперервним галасом і подвоєнням «проблеми»; одного разу запропонувала віддати свого братика до цирку, та й ще гірше — побажала, щоб його зуби більше не росли, бо він може перетворитися на хиже дитинча...
Бабця Зелмер ніколи не вміла приносити гарні новини. Народження найменших вона теж називала гарною новиною. Парадокс, проте цього разу бабуся дійсно зробила великий ривок уперед. Новина сподобалася Мані й Зосі, а разом із тим — Михасеві й Кшишу: на дітлахів чекає Греція! ГМГ не «впала у протест», дихання було врівноваженим. Цього разу шокована Маліна. Вона ніколи не була бунтаркою, не відрізнялася мінливим настрою, ще й почала займатися дуже благородною справою. Разом зі свою подругою Малгоською вони організували цілу мережу «подавайок», здійснивши мрії звичайних людей. Усе це добре, та бабця Зелмер не поїде одна з дітьми! Алюся запропонувала, щоб бабуня Зуля приєдналася до подорожі. Люціуш Вежбовський як справжній психолог відразу зрозумів хід думок матері трьох дітей. Як думаєте, елегантна дама у капелюшку і костюмі вміє діставати голки морського їжака?
***
«І знаєте, що виявляється? Що для моєї мами неможливих речей немає! Як уже вигадає щось, то все, ховайся! Не знаю, як вона це зробила, але бідолашна Зуля погодилася поїхати з нами! Я ще сподівалася, що, може, для неї не вдасться купити квиток, але даремно! Бабця Зелмер, ця бездоганна організаторка канікул, усе владнала. І до того ж за півдарма, як сказала, бо в останню хвилину. Не зрозумійте мене неправильно — я дуже люблю Зулю, але… Передчуваю, що це може для неї погано закінчитись, і в результаті це ми будемо опікуватись нею, а не навпаки… Взагалі я настільки здивована всім, що цей, зрештою, радісний факт до мене ще не доходить. А якщо вже на те пішло — чи він справді такий радісний? Нібито й так, бо завжди безпечніше на тиждень скоротити Родинну Пригоду, але з іншого боку… Дві бабусі з четвіркою дітлахів — чи з цього може вийти щось добре?..»
***
Я нічого не плутаю, про Санторіні кажуть, що тут більше вина, ніж води, більше ослів, ніж людей, і більше церков, ніж будинків. А ще більше незадоволених туристів, яким завжди усе не таке й не так. В «Ірині», готелі, де зупинилася родина є пристойна кавомашина, а на пляжі – таверна, де можна скуштувати відмінний еспресо. Його дуже любить Зуля. Бабця Зелмер п’є холодну каву, а діти — смачні кавунові соки, змішані з кубиками льоду. Але ж не їжею єдиною... Маня встигала записувати цікавинки у щоденник, бо можливо, цей матеріал знадобиться історикам. Будь-який відпочинок допомагає відволіктися від звичної рутини, набратися сил на нові звершення. Чи сталося це з нашими героями? Думаю, що так! Інакше зустріч з рідними не була б такою очікуваною й надзвичайно особливою.
