Підлітковий період чи не найважчий у житті людини. Якщо тобі п’ятнадцять і ти вже встиг прочитати перше речення — не поспішай кидати в мене каміння. Дитина у «віці дорослості» починає переживати глобальні, як для свого віку, проблеми. Важливо тільки те, як вона із цим впорається. Ходять чутки, що про слухняного підлітка, який сміливо долає перешкоди, вже ніде не напишуть. Проте на сторінках книги Барбари Космовської «Позолочена рибка» читач познайомиться з вольовою, харизматичною та відповідальною дівчиною.
Батьки головної героїні Аліції розлучилися, це було однозначно найболючішим ударом. Коли дівчинка втрачає увагу батька, то їй відразу хочеться ще більше любові від мами. Дорослі були зайняті своїми справами. Якщо мама поринула в улюблену роботу й не помічала дочку, то батько почав зустрічатися з іншою жінкою. Її звали Клаудія, або ж Міс Літа: «Міс Літа батько привів до їхнього помешкання одного липневого ранку шість років тому, тобто в найгірший із можливих моментів. Бо то був час, коли батьки Аліції, хоча й розлучені, часто зустрічалися й досить мило спілкувалися». Кожна дитина буде завжди надіятися на возз’єднання найближчих людей у житті. Та дорослі ж більше розуміють, чи не так?
Про що попросити золоту рибку
У житті часто буває, що світлі та приємні моменти настають лише тоді, коли людина проходить важкі випробовування. Фридерик серйозно захворів. Аліція була сама не своя, гірше за все: бачити, як страждає рідна людина, й розуміти, що нічого вдіяти не можна. Родина робила все, аби щоранку він відкривав оченята й знову питав щось до болю очевидне й просте.
Міцна дівоча дружба існує. Сара й Аліція товаришували ще з початкової школи. Без конфліктів не буває, але у підлітковому віці маленькі сварки здаються занадто серйозними. Сара закохалася у Бориса. Можливо, сюжет здаватиметься банальним, та Борис виявився дуже підозрілим хлопчиськом, таким же, як і його компанія. Сара впевнилася у цьому, коли потрапила на сумнівну вечірку, на яку запросили й Аліцію. Невідомо, що було б із Сарою, якби подруга не прийшла… Як добре, коли поряд завжди є людина, на яку можна покластися.
Аліція теж була закохана. Ця історія склалася романтичніше, бо Роберт був з тих ніжних, чуйних хлопчиків. Герої познайомилися в селі, де мешкають бабуся й дідусь Аліції. Вона частенько приїжджає в гості до стареньких й сільський музикант такому розвитку подій був дуже радий, а дівчинка тим паче: «Якби хтось чужий запитав Аліцію, чи приїздить вона на село лише до дідуся й бабусі, а їй довелося б сказати правду, тієї ж миті дівчина почервоніла б від сорому».
Аліція часто писала листи сама до себе. Думаю, це прекрасна ідея, якщо думкам у голові стало затісно. У кінці історії вона напише, що полишає той прекрасний світ, в якому жила разом із Робертом та Фридериком. Точніше буде сказати, вони й були для неї цілим світом: «Спасибі тобі, Роберте, за щирість. Я зрозуміла, що відвертість може бути болісною, але знаю, що без неї життя скидається на вигадану казку. Я залишаю своє безпечне дитинство завдяки Тобі й Фрицекові». Можу сказати одне: тільки пройшовши шляхом негараздів та сильного болю, можна зібрати райські яблучка на фініші.
© Шаповал Юлія, книжкова блогерка
