Дитинство — пора суцільної безтурботності, батьківського піклування, казок, мрій та пустощів. А якщо все це наповнює дитячу поезію, то таке дитинство можна назвати щасливим. Знаний український казкар Сашко Дерманський знає, як поводитись із ритмом та словом, й збірка «Прикольні вірші» — тому доказ. Веселі жартівливі віршики сподобаються малечі пропонованими темами, мовними зворотами, порівняннями, але поговорімо про все по черзі.
Уперше Видавничій дім «Школа» друкує твори письменника. Збірку дитячої поезії автор поділив на три групи: «Я під дощиком росту», «Очевидне та неймовірне» і «Як добре кимось бути в світі». Хоча, як на мене, можна було б виокремити ще три твори у групу так званих «зимових віршів». Вони об’єднані «снігокрижаними» атрибутами: катанням на санчатах, замерзанням річок, ліпленням снігової баби. Ті віршики легко вчаться, адже лексику, віршовий метр, чіткий ритм малеча сприймає без обтяжень. Твори чудово сприймаються на слух. Їх запам’ятає дитина, яка не вміє читати, аби потім здивувати Святого Миколая, Діда Мороза чи когось, хто приносить подарунки:
«Сипле, сипле сніг пухкий,
На дерева, на стежки.
Нас на вулицю гукає —
Біжимо ми залюбки!
Зліпим бабу снігову
Одягнемо, як живу,
Морква буде замість носа
Ще й дамо мітлу нову.
На санчатах — раз, два ,три! —
Мчати будемо з гори.
Сніг пухкий — це справжнє свято
Для всієї дітвори!»
Що головне у слоні? Розповідає Сашко Дерманський
З віршів аж «сочиться» неабияка уважність, спостережливість поета. Стільки подробиць, парадоксів, кумедних замальовок з життя диких звірів, домашніх улюбленців. Твори Сашка Дерманського спонукають вдивлятися у довкілля, шукати цікаве серед повсякденного й ставити питання. Чому, приміром, восьминіг названий восьминогом, а не восьмируком? Чому тритони не важать три тонни? Що становить ідеальний день з життя роботів?
Окрім тварин, поет ще згадує географічні назви («Я в Австралію пливу»), коментує побутове життя слонів («Жона слона»), захоплюється витонченими манерами дракона («Дракон») та обережно пародіює заїк. На сторінці сімдесят вірш «Любий ди-директор» містить типовий повтор складів слова, який достеменно передає дефект мовлення.
«Зе-зебрам киньте сіна,
Ко-коням дайте пити,
Щоб в зоо-зоопарку
Було приємно жити...»
Окремої уваги заслуговують ілюстрації Світлани Медведєвої. Уся збірка витримана в єдиній стилістиці. Намальовані ніби крейдою чи масляними олівцями персонажі мені нагадують анімаційних героїв радянських мультфільмів. Малюнки зі збірки доповнюють вірші, посилюють враження, допомагають запам’ятовувати сюжет творів. Їх приємно розглядати та зіставляти власні уявлення від поезії з баченням художниці.
Читаючи, я думала, як складно дорослому оцінювати твори для дітей. Бо ми ж не віримо у магію, добро, не прислухаємося до себе й зовсім перестали вірити у дива. На мою думку, читання таких віршів поверне забуте почуття дивовижного в моменті, навчить помічати навколо себе найменші зміни, адже мить — неповторна. Я впевнена, якщо вірші захоплять старших, вони точно сподобаються дітям. Мене захопили. Навіть більше, надихнули на творчість (вперше українською тільки для ВД «Школа»):
Чи псує твій настрій сніг і хуртовини?
Ні? То запевняю: дуже ти щасливий.
Може, народився з геном «безнудьгином».
Бо ми ж, люди, інколи сумуєм без причини.
А якщо «так, дійсно!» — відповідь твоя,
То дослухайся уважно. Дам пораду я.
Хоч життя подекуди нелегкеє бува,
Ти читай для радості ці віршики Сашка.
© Агєєнкова Олена, книжкова блогерка
