16 жовтня у Харкові на стадіоні ОСК «Металіст» відбувся матч, який у рамках турніру Ліги націй провела збірна України проти збірної Чехії…
Та ця історія не про футбол, а про наше знайомство із Романом Сасанчиним — талановитим юним співаком, переможцем другого сезону шоу «Голос країни. Діти» з команди Тіни Кароль, учасником численних телевізійних проектів, концертів та культурних заходів, який був спеціально запрошений до Харкова на концертний виступ в рамках UEFA Nations League 2018/2019 Україна – Чехія.
Наступного дня нам пощастило зустрітися з Романом, поговорити із ним про музику, його заняття співом, про сучасний стан культури, літератури та мистецтв узагалі в Україні:
Ромо, тебе, мабуть, безліч разів питали, що ти відчував, коли до тебе повернулися тренери, взяла до себе в команду Тіна Кароль, як воно — перемогти у такому шоу... Цікаво дізнатися, яку зі своїх перемог ти вважаєш найважливішою у житті?
— В першу чергу, це надало багато досвіду мені, більший досвід отримав в тому, що виступав. Після проекту було дуже багато концертів. Перемога в тому, що набрався досвіду поведінки на сцені і це класно.
Друзі залишилися з проекту?
— Деякі так, лишилися, звісно, ще з деякими спілкуємося, хоч рідко, але підтримую зв’язок.
В одному з інтерв’ю ти розповідав, що співаєш із самого малечку. З чого все почалося — твої заняття музикою, співом?
— Я просто переглядав виступи деяких співаків, мені це сподобалося, почав зацікавлюватися, батьки це помітили і віддали мене в музичну школу. Викладачам подобалося те, що я дуже хочу займатися музикою, вони говорили, що це тільки початок і потрібно буде багато працювати, щоб досягти успіху.
Різні види мистецтва дуже пов’язані між собою. Як тобі здається, у чому найбільше виявляється зв’язок між літературою і музикою, щось їх поєднує?
— Звісно, насамперед, дуже великий зв’язок в тому, що на віршах і ґрунтується пісня. Бо вірш беруть і під нього пишуть музику або ж навпаки, це поєднує. Смисл в словах, в літературі, його треба зрозуміти. Чуєш слова пісні і вже уявляється якась картина, про що йде мова. Так само, як читати вірш чи твір. Тому музика і література поєднуються між собою.
Для когось стимулом не здаватися на шляху до своєї мети стане, наприклад, Джоан Роулінг, славнозвісний Гаррі Поттер якої опублікували лише після численних невдач та відмов з боку видавців. Її історія здається такою далекою... А от для багатьох українських дітей, підлітків і дорослих натхненням став ти, твоя наполегливість, воля і робота над собою. Що найбільше спонукало тебе не опускати рук?
— Хотілося самому собі доказати, що чогось вартий у цьому житті, що я не просто так тут живу, хотілося всім довести, що в цьому житті потрібно рухатись до мети, ніколи не сумніватися. Навіть якщо сталася поразка, потрібно встати далі й іти, продовжувати.
Читав про себе відгуки? Дуже багато людей кажуть, що ти став натхненням і для діток, і для дорослих?
— Так, і дуже приємно це чути (посміхається).
Про українців кажуть, що ми — співоча нація, і ти, Ромо, цьому яскраве підтвердження! За твоїми спостереженнями, чи можна так само сказати, що українці — нація, що читає?
— Зараз трохи не той час, щоб книги читати (сміється). Я думаю, що зараз більше всі у соцмережах, електронних книгах, Вікіпедії… Рідше люди читають книги, хіба що творчі, старші. Раніше я більше читав книги, тепер, якщо треба щось конкретне дізнатися, то в Інтернеті. Щоб знайти інформацію в книзі, потрібно більше часу. Коли хочеться відпочити, слухаю музику, інколи класичну, вона заспокоює, ліричну, повільну. А інколи нашу українську естрадну.
І музика, і книги допомагають нам забути про щоденні справи і поринути у фантастичні світі, у вигадані пригоди та гарно відпочити. Про що ти найчастіше любиш помріяти під час занять або просто на дозвіллі?
— Скоріше не мрію, а згадую якісь хороші миті у своєму житті, мрію, аби вони ще раз повторилися. Дуже багато цікавих моментів з дитинства, під час того, як слухаю музику, їх пригадую.
Дуже гарний кліп вийшов, який тобі подарували. Складно було працювати над ним?
— Кліп знімали не в моєму селі, а під Києвом. Дуже складно знімати, три з половиною хвилини, а знімали цілий день, була задіяна ціла знімальна група. Щоб все зробити ідеально, було дуже багато дублів. Вийшло менш-більш може бути, а так не знаю, може комусь подобається, комусь ні, у кожного свій смак.
Усіх пісень не заспівати, як і всіх книжок не перечитати... Ромо, що, на твою думку, страшніше: не прочитати гарну книгу, яка могла б чомусь важливому навчити, чи не проспівати красиву пісню?
— Напевно, краще прочитати книгу, якщо вже чогось вчитися (сміється).
Багато заспіваного ти присвячуєш своїй мамі, видно, що ти її дуже любиш і поважаєш. Можливо, пам’ятаєш, які матуся тобі читала книжки в дитинстві?
— Казки читали тато і мама. Любив слухати на ніч казки.
А з мамою співаєте вдвох чи з кимось із родини?
— По маминій лінії співають її брати, така музична родина. А мій тато колись був зв’язковим, приймав в армії сигнали Азбуки Морзе. Там потрібно мати надзвичайний слух, щоб сигнал прийняти, бо кожен означав якесь слово. Слух від батька, а голос — то більше від мами.
Що б ти хотів наостанок побажати всім, хто прочитає нашу сьогоднішню розмову: дітям, підліткам, які ще шукають себе, адже хтось соромиться йти на велике шоу і прагне себе реалізувати в межах свого міста чи села?
— Потрібно пробувати все, що подобається, просто цим займатися і не зупинятися!
Підготувала Д. Гаврилова
P. S. Збірна України перемогла із рахунком 1:0, чому ми безмежно радіємо разом! Та й хіба ж могло бути інакше?!
Що почитати — книги про музику, футбол і не тільки:
- Дивовижні пригоди в лісовій школі
- Пригоди Філіпека Вужека
- Хлопець на всі 100%
- Канікули з коровою, танком та злодієм
- Блокнот «Мотиватор»