Дисклеймер: пишу вже четверту рецензію на книжки з серії «Найкращі вірші для дітей», тому у тексті будуть постійні звернення до попередніх видань.
Три важливих «Д»
Український поет Грицько Бойко належить до тих митців, які, переживши Другу світову війну, поранення, злидні повоєнних років змогли вберегти у своїй поезії влучний та не гострий гумор, вільний від інвективи (показового висміювання об’єкту) та зрозумілий дітям. Гумор, «чистий» від домішок іронії, уїдливого сарказму й тим більш сатири. Саме такий — Добрий, Дотепний, Дружній — знаходимо у виданні «Кумедні вірші».
Із зубною феєю заодно
Видання «Кумедні вірші» містить кілька розділів:
· Граємось у долонечки,
· За що двійка?
· Диво, диво, дивина
· Скоромовки-спотиканки,
· Загадки
Численні мініатюри з перших двох розділів описують шкільні та спортивні будні, стосунки в родині. Автор присвятив аж чотири вірші важливій події дитинства — випаданню молочних зубів й навіть спародіював характерну вимову дітей у цей період:
У сестрички Люби
Випадають зуби
Всім говорить Люба:
— Я тепер беЖЖуба!
Один з нас?
Через відсутність настанов та повчань, якось довіряєш цьому автору, погоджуєшся з думками, легко приймаєш його за «свого». Грицько Бойко, на відміну від, скажімо, Наталі Забіли чи Вікторії Ніколенко, не намагається перевиховати малят, навчити їх розуму, пояснити про добро-зло.
З іншого боку, поет не схвалює, не виправдовує вади малечі. Він з гумором ставиться до вередливості, бешкетництва, що притаманні дітям будь-якого віку.
Розплакалось хлопча:
— Я хочу калача!
— Та он же калачі —
Візьми їх у печі!
— Не хочу! Їж сама!
Я думав, їх нема!
Коли читала збірку, то думала, що дітлахам корисніше один раз побачити приклад на власні очі, ніж постійно чути докори та звинувачення на свою адресу. Й батькам, апелюючи до абстрактних героїв книжки, легше прояснити моральні настанови, ніж псувати з дітьми стосунки. Адже у цьому одна з переваг літератури як такої: прийняти досвід іншої людини, дослідити причинно-наслідувальні зв’язки, аби не накоїти тих ж помилок.
Оклемо пло либу
Присвячую цей абзац усім, хто мав дефекти мови у дитинстві. Попри те, що у четвертому класі я таки вимовила букву «Р», навіть зараз найголовніша моя претензія до скоромовок — де логіка? Мало пов’язані між собою слова складаються в геть незрозумілий текст, який вимовляти вкрай важко. От якби тоді мені показали скоромовки Грицька Бойка…
Гадаю, творами із розділу «Скоромовки-спотиканки» діти користуватимуться успішно й із задоволенням. Бо короткі віршики легше запам’ятати через логічний зміст, чіткий ритм, «словесну ергономічність» (одна скоромовка може складатися з п’яти слів, не враховуючи прийменників).
Дивитись, дивуватись, віршиками милуватись
Подібно до Сашка Дерманського, поет із цікавістю оповідає власні спостереження щодо світу тварин й подає загальновідомі факти нетипово й не сухо. У розділі «Диво, диво, дивина» Г. Бойко повідомляє, що кити не живуть у ставку, собака не зможе вкусити слона, а стоніжці довго витирати лапки. Здавалося б, навіть діти розуміють такі логічні речі. Проте автор ніби навмисно звертає увагу читачів на звичайні, буденні явища й подає їх у новому світлі.
Якщо вам сподобались малюнки у виданнях Наталі Забіли чи Вікторії Ніколенко, раджу купити «Кумедні вірші» — на вас чекатимуть ті ж кругловиді малята з крихітними носами та рум’яними щічками й «доброзичливі» тварини. «Приємні» кольорові ілюстрації Олени Квітки повністю вкривають звороти й дають можливість роздивитись дрібні деталі.
Збірка Грицька Бойка така ж яскрава й цікава, як і твори Сашка Дерманського, Вікторії Ніколенко, Ганни Чубач, Наталі Забіли. Чекаю на наступні видання серії. Адже чим більше збірок, тим більший поетичний феєрверк.
Олена Агєєнкова, книжкова блогерка
