Дитячі книги, у яких головні герої звірята, часто дозволяють пізнавати різні особливості цих тварин краще, ніж через фільми або з власних спостережень. «Вітер у гривці» у цікавій формі розповість про кумедні пригоди поні і коней: нудно не буде ні дітям, ні дорослим!
Якщо ви любите тварин, тим паче коней, але не знаєтеся на їхніх мастях, — час читати про Кекса. Саме так, про Кекса. Але не про кекс, який смачний і який випікають у духовці, а потім від нього не залишиться й крихти. Кекс — кінь. Такий же кінь, як і Шоко, Оле, Тоні чи Графиня. Серед них є поні — це Шоко й Кекс, є мерин — Оле, є гафлінгер — Тоні й найпрекрасніша з найкращих Графиня.
Ця вівсяна банда має мільйон ідей і сотні витівок на кожного. І у них точно немає часу бити байдики: потрібно ж спіймати привида, а для цього треба провести розслідування. Не смійтеся й не дивуйтеся: поні-детективи існують. Тепер мені здається, що поні-детективи ефективніші, ніж люди-детективи.
Після читання анотації можна подумати, що це точно весела пригодницька історія. Це справді так, але ж якби все було настільки просто. Чотириногі хвостаті друзі переїдуть на нову ферму, де на них чекатиме привид. Точніше, не на коней, а на їхніх двоногих друзів — родину Блюмляйнів. Звісно, Тоні, Кекс, Шоко, Оле та Графиня спіймають привида та зроблять так, що їм не доведеться знову кудись переїжджати.
Нова ферма — це більш ніж добре: можна роздраконити макоцвітних кудкудакалок (ну класно ж Шоко назвав чванькуватих курок), познайомитися з витонченою кицькою Амалією чи добрим псом Бруно або ж улаштувати справжні перегони.
Не думайте, що це звичайна повість. Якщо вона смішна, це ще не означає, що від неї буде сама користь — сміх. Коли ви почнете плутатися, хто ж Тоні – мерин чи поні, чи Шоко — мерин, не гафлінгер, висока ймовірність того, що ви полізете в інтернет і будете шукати різницю між поні та гафлінгером. Також вас може збентежити словосполучення холоднокровний кінь. І ви знову ґуґлитимете та прочитаєте, що є чистокровні коні, теплокровні (напівкровні) та холоднокровні. Перші — ті, які не схрещувалися протягом усіх поколінь з іншими породами. У других кожні 4-5 поколінь потрібно приливати нову кров чистої породи, це верхові коні. А треті — ваговози.
Приємна новина для тих, хто не захоче розплутувати таємниці холоднокровності та теплокровності коней. У книзі дотепні ілюстрації та красиве оформлення. Ніна Дуллек намалювала книгу так, що кожного героя й кожну героїню хочеться роздивлятися. А портрети Шоко Суперпоні чи інопланетних коней — це щось особливе! Усі персонажі з характером й усі такі різні. Наприклад, тільки Кекс робитиме голосний пу-ук і лише Графиня буде гордою й найкращою з найпрекрасніших. Проте тільки Тоні казатиме: «І шо вже гето такеє?» І цими своїми «щося єк бабахне», «вельми жєско», «гето-во?» добряче веселитиме й часто нагадуватиме Геґріда чи Великого Дружнього Велетня.
Було б нечесно, якби Суза Кольб написала лише «Вітер у гривці» й на цьому історія Графині, Шоко, Кекса, Тоні й Оле б закінчилася. Але в серії «Вівсяна банда» сім книг, тобто попереду ще шість пригод, шість нових і таких же видатних витівок!
