Третя частина в чомусь нагадуватиме першу, бо все відбуватиметься в уже відомих локаціях, з тими ж персонажами, але від цього не буде нудно. Сюжету як такого у книзі не знайти, бо події літніх канікул змінилися на шкільні будні (прочитайте про це у рецензії «Другий щоденник пригод дівчинки-вампіра Коко: новинка від Ґерди Марії Пум»). Чи я не вбачаю у них особливого, проте, якщо перерахувати, можна назбирати купу епізодів: псування братової вечірки, відкриття серед знайомих вампіра, кардинальна зміна поведінки класної керівнички, перша зрада й розставання.
«Всі вчителі налаштовані на зубрильний режим»
Ниття вампірки щодо домашніх завдань та навантажень не припинилося, навіть не сподівайтеся. Шкільний рік тільки-но почався, а численні реферати, контрольні важким тягарем нависають над бідолашною ученицею. Книжка охоплює доволі короткий період навчання, але скарги на уроки лунатимуть систематично.
Окрім завдань, школа пропонує цікаві новини. «Наша вчителька, я називаю її просто Ясною, сто відсотків ВАМПІР. Від самісінького початку вона мені чимось нагадувала Марту — можливо, через бліду шкіру? Ні! Це через її обточені ікла!» Чи-от, приміром, пані Кретцель переживе зміни в особистому житті, чим неабияк здивує учнів. Учителька біології переживе етапи закоханості й Коко буде особисто знайома з тим «щасливчиком».
Неповнолітня підприємниця?
Подекуди книжка нагадує нотатник бізнес-леді через численні пункти «домовитись про зустріч, відмінити, зателефонувати, купити». Така серйозність ніяк не в’яжеться з образом школярки. Здається, ніби вона продовжує грати в дорослість. З іншого боку, можна сказати, що Коко організовує навколо себе простір, і це схвально. За сюжетом вампірка-підліток навіть спробує відкрити власну справу з подружками.
Любовна лінія не тішить
У третій частині коханий Коко залишився поза історією. Читач за замовчуванням продовжує вважати його ідеальним хлопцем, проте реальних свідчень його уважності, турботливості я не знайшла. Ґабріель десь там маячить на сторінках оповіді, але основний сюжетний фокус все ж таки на стосунках головної героїні з подругами.
Дівоча дружба: крихкий лід чи міцна скеля?
Потроху авторка вплітає інших персонажів, а саме подруг Коко Брітту та Йозефіну. Трійка дівчат тільки вчиться дружити, й перші випробування, як ви вже здогадалися, стосуватимуться любові, адже «Дівоча дружба так страждає, коли хтось закохується». Школярки визнають, що справжня дружба — це про піклування й повагу, підтримку й слушну пораду, а не вечірки, плітки та посиденьки у кафе.
Філософське питання «кохання чи дружба» лунатиме від Коко в численних варіаціях. Кому зараз віддати час, людський ресурс, увагу? Як віднайти баланс особистого, коли претендентів на це особисте так багато? Самі лише питання.
Мама знає, як треба
Скиглення головної героїні про мамину опіку не припиняться, не сподівайтеся. Звичайний конфлікт поколінь, уособлений в стосунках мами та доні, не вирішився на канікулах, не зникне й тепер. «Інші матері вміють якось швидко забувати, а в моєї все зберігається, як на комп’ютері. І її "жорсткий диск" уже досить старий і об’ємний». Претензії до найріднішої людини — доволі типові для Коко й вони дратують, бо підлітки надмірно емоційні, надмірно драматизують. Можливо, я вимагаю від Коко бути не тою, ким вона є? А тато, подібно до Ґабріеля, взагалі щез з «авансцени», згадок про нього замало.
«Кінець усім сподіванням на хепі-енд»
Письменниця закинула сюжетний гачок на наступну частину. «Я ледве не знепритомніла. Ґабріель міцно тримав мене, це був просто шок! Він знає це вже протягом 10 днів, з того четверга, коли він видався мені таким незвичайно засмученим. І чому він ще тоді нічого не сказав?» Більше подробиць — у книзі.
Намалюю тобі зорі
Традиційно хвалитиму стильні малюнки Іріс Бланк. Дотепні ілюстрації допомагають дотримуватись сюжетної лінії, бо через обраний авторкою стиль оповіді — щоденникові записи — важко утримувати увагу. Нотатки фіксують виключно «стовпи-події», подані від першої особи. Але читання — процес руху з пункту А в пункт Б; не загубитись у літературній подорожі допомагає саме візуальна частина твору.
Обкладинка засвідчує й певною мірою переповідає зміст частин. Уперше на палітурці зображена не сама вампірка. Обличчя головної героїні та трьох другорядних персонажів прикривають карнавальні маски, бо важливою подією стане шкільна вистава за п’єсою «Ромео та Джульєтта».
«Врешті-решт усі лежатимуть у склепі»
Вкрай «оптимістична» фраза Коко не стосується успіху в театральних пробах. І чому всі так прагнуть використати саме шекспірівський доробок? Шкільна вистава за його п’єсою неабияк схвилює учнів. Попри всі стереотипні очікування Ромео гратиме не Ґабріель, а Джульєтту — не Коко.
Мати справу з вампірами? Зась
Не розтаємничилась загадка Коко, єдиної із сім’ї, хто народився вампіром, а не став ним через укус. Нових подробиць вампірського життя годі й шукати. У третій частині Коко перетворилася на звичайного підлітка, ефект новинки та інтерес до неї як до вампірки вщухли. Цю проблему я вже висвітлювала у минулій рецензії й продовжую чекати викриття. Навряд чи Ґерда Марія Пум прочитає її. Хоча…
To be continued
Подібно до минулої частини, наприкінці видання укладачі розмістили розмальовки-антристрес із дописом «Малювання дуже заспокоює», анкету з питаннями про улюблене кіно, закоханість, білий аркуш для створення автопортрета. З нового — фраза «Таким могло б бути життя Коко далі» й місце для нотаток, що закликає до фанфіків. Було б доречно залишити електрону адресу, на яку можна надіслати власні думки.
Гадаю, згодом книжок про Коко ми побачимо чимало. Бо кожна частина охоплює навіть не рік, а просто кілька місяців. Перекажіть, будь ласка, авторці, що десь там, в Україні, живе блогерка, що спати не може без нових подробиць життя вампірки-підлітка Коко.
© Агєєнкова Олена, книжкова блогерка