Зазвичай привиди з’являються, щоб налякати й викликати у спантеличеного очевидця відчайдушний крик <b>«Допоможіть!»</b>. Але потойбічні постаті готелю «Едельвейс» самі потребують допомоги. Своїм рятівником примари (ну геть нерозбірливі у людях!) чомусь обрали хлопчака Вадима, зовсім не здатного на героїчні вчинки, адже <b>він боявся майже всього на світі</b>: від запалення легень до кажанів. Що не кажи, а після першого знайомства з цим персонажем виникає бажання застосовувати до нього слово «герой» саме в лапках. Ось такого «горе-супермена» занесло на відпочинок до табору в самому серці віковічних Карпат. Авторка Наталія Довгопол, срібна призерка міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», віртуозно транслює атмосферу гірських пейзажів та підліткового відпочинку, недарма ж вона сама неодноразово була організаторкою дитячих таборів. Як і її «Карпатська казка, або за десять днів до Івана Купала», повість про незвичайний готель занурює читача у містичну красу та колорит українських гір. Проте, якщо купальська історія знайомить нас із мешканцями міфічного світу, то <b>персонажі книжки «Привиди готелю ″Едельвейс″» колись були реальними особами</b>.

Едельвейс — квітка сміливих — рецензія на книжку «Привиди готелю ″Едельвейс″»

<p>
</p>
<p style="text-align: center;">
</p>
<p>
</p>
<p style="text-align: center;">
</p>
<p style="text-align: center;">
</p>
<p style="text-align: center;">
<b>Про що говорять примари…</b>
</p>
<p style="text-align: center;">
<b><br>
</b>
</p>
<p style="text-align: left;">
<br>
     Кожен з привидів створений зовсім не з метою полоскотати нерви або нагнати жаху: всі вони мають певне послання до головного героя та до читача:
</p>
<p style="text-align: center;">
</p>
<p>
</p>
<ul style="text-align: justify;">
    <li><i>Близнюки</i> — сумне нагадування про те, як важливо не скупитися на добрі слова і вияв почуттів до рідних.</li>
    <li><i>Медіна</i> — південна красуня вчить не мовчати по злочин та не йти на угоди з сумлінням.</li>
    <li><i>Міклош</i> — цей персонаж повідомляє про необхідність пам’ятати та шанувати власне коріння.У заклику знати свій рід повість Наталії Довгопол ледь вловимо перекликається з романом «Покров» Люко Дашвар, де історія предків невидимими нитками сплітається зі сьогоденням, впливаючи на життя нащадків.</li>
</ul>
<br>
<br>
<b>
<p style="text-align: center;">
     «Бур’ян при дорозі» або труднощі сучасної родини
</p>
</b><br>
<br>
<br>
<p>
</p>
<p>
     Книга «Привиди готелю «Едельвейс» адресована дітям старшого шкільного віку, але цей твір буде корисним і їхнім батькам також. Міркування та переживання головного герою, сучасного підлітка Вадима, допоможуть дорослим краще зрозуміти свого «їжачка-колючку», який надає перевагу режиму «онлайн» та не уявляє свого життя без ґаджетів. Вадимова родина являє собою, мабуть, найтиповішу модель української сім’ї ХХІ століття: дефіцит спілкування між поколіннями, занурені з головою в роботу батьки, ревнощі до молодшого брата або сестри. «<i>Рід великий, а пообідати ніде</i>» — саме крізь призму даного вислову Вадим дивився на своїх родичів, відчуваючи себе самотнім і непотрібним поруч з ними. Хто б знав, що мандрівка до табору, замість якої хлопчина планував посидіти в Minecraft та до кінця літа змонтувати гігабайти відзнятого відео, змусить його інакше поглянути на рідних та життєві цінності взагалі. <br>
<br>
     У цій історії ви не знайдете вражаючих сцен з хорору або хвилюючого двобою між силами добра і зла. Єдина описана тут битва (яка є не менш доленосною ніж протистояння Світла й Темряви) — боротьба людини зі своїми страхами та невпевненістю. Власне, найбільш лячними у творі виступають зовсім не привиди, а людські недоліки та їхні наслідки. «<i>І боягуз стає сміливим, якщо має кого захищати</i>» і «<i>Так важливо мати людей, які в тебе вірять</i>» — ці прості, зрозумілі меседжі фантастичної повісті допоможуть юним читачам досягти реальних результатів у формуванні особистості та побудові стосунків із ближніми.
</p>
<p style="text-align: right;">
<br>
     Юлія Бойко, книжкова блогерка
</p>