Зазвичай привиди з’являються, щоб налякати й викликати у спантеличеного очевидця відчайдушний крик «Допоможіть!». Але потойбічні постаті готелю «Едельвейс» самі потребують допомоги. Своїм рятівником примари (ну геть нерозбірливі у людях!) чомусь обрали хлопчака Вадима, зовсім не здатного на героїчні вчинки, адже він боявся майже всього на світі: від запалення легень до кажанів. Що не кажи, а після першого знайомства з цим персонажем виникає бажання застосовувати до нього слово «герой» саме в лапках. Ось такого «горе-супермена» занесло на відпочинок до табору в самому серці віковічних Карпат. Авторка Наталія Довгопол, срібна призерка міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», віртуозно транслює атмосферу гірських пейзажів та підліткового відпочинку, недарма ж вона сама неодноразово була організаторкою дитячих таборів. Як і її «Карпатська казка, або за десять днів до Івана Купала», повість про незвичайний готель занурює читача у містичну красу та колорит українських гір. Проте, якщо купальська історія знайомить нас із мешканцями міфічного світу, то персонажі книжки «Привиди готелю ″Едельвейс″» колись були реальними особами.
Про що говорять примари…
Кожен з привидів створений зовсім не з метою полоскотати нерви або нагнати жаху: всі вони мають певне послання до головного героя та до читача:
У заклику знати свій рід повість Наталії Довгопол ледь вловимо перекликається з романом «Покров» Люко Дашвар, де історія предків невидимими нитками сплітається зі сьогоденням, впливаючи на життя нащадків.
«Бур’ян при дорозі», або Труднощі сучасної родини
Книга «Привиди готелю «Едельвейс» адресована дітям старшого шкільного віку, але цей твір буде корисним і їхнім батькам також. Міркування та переживання головного герою, сучасного підлітка Вадима, допоможуть дорослим краще зрозуміти свого «їжачка-колючку», який надає перевагу режиму «онлайн» та не уявляє свого життя без ґаджетів. Вадимова родина являє собою, мабуть, найтиповішу модель української сім’ї ХХІ століття: дефіцит спілкування між поколіннями, занурені з головою в роботу батьки, ревнощі до молодшого брата або сестри. «Рід великий, а пообідати ніде» — саме крізь призму даного вислову Вадим дивився на своїх родичів, відчуваючи себе самотнім і непотрібним поруч з ними. Хто б знав, що мандрівка до табору, замість якої хлопчина планував посидіти в Minecraft та до кінця літа змонтувати гігабайти відзнятого відео, змусить його інакше поглянути на рідних та життєві цінності взагалі.
У цій історії ви не знайдете вражаючих сцен з хорору або хвилюючого двобою між силами добра і зла. Єдина описана тут битва (яка є не менш доленосною ніж протистояння Світла й Темряви) — боротьба людини зі своїми страхами та невпевненістю. Власне, найбільш лячними у творі виступають зовсім не привиди, а людські недоліки та їхні наслідки. «І боягуз стає сміливим, якщо має кого захищати» і «Так важливо мати людей, які в тебе вірять» — ці прості, зрозумілі меседжі фантастичної повісті допоможуть юним читачам досягти реальних результатів у формуванні особистості та побудові стосунків із ближніми.
Юлія Бойко, книжкова блогерка
