Бестселер підліткової літератури. Черговий штамп? Ні. Фраза з анотації «Класу пані Чайки» — не просто задля гарного слівця. Цього разу, запевняю, усе по-чесному.
Видання нагадує книжковий ситком, бо умовні розділи скидаються на серії. Кожна оповідає певну ситуацію, що має щасливий кінець, або залишає питання, підсилюючи інтригу. Такий формат полегшує сприймання часу в творі, бо важко тримати в голові події трьох років навчання гімназистів. Раніше письменниця друкувала уривки з книжки у журналі «Віктор-гімназист».
Малгожата-Кароліна Пекарська — польська письменниця, журналістка, драматургиня. Авторка веде акаунти у фейсбуці, інстаграмі, працює на телебаченні, викладає журналістські курси, пише статті для власного блогу. Останній містить нотатки про її хатніх тварин, про незвідані куточки Варшави, життя поп-виконавців, події соціального життя Польщі.
Перша сторінка видання «Клас пані Чайки» містить «інформацію для тих, хто не читає передмов». Там перекладачка Божена Антоняк розповідає про особливості польської системи освіти, критерії оцінювання, релігійні свята, аби читачі краще розуміли контекст подій.
Каміла прийшла до класу через тиждень після початку навчального року. Дехто вже встиг подружитися. Мацека найчастіше можна було побачити в товаристві Алекса, Білого Міхала, гладкого Матеуша й Сташека з Томеком. Єва сиділа з Кінгою. Решта також потоваришувала. І лише Каська сиділа самотою, хоча й не схоже було, аби вона цим переймалася. Мабуть, через те, що на великій перерві ходила до ІІІ-Б, погомоніти із Кшисеком, який виявився Мацековим родичем.
Перерахованих героїв можна назвати основними, бо вони найчастіше згадуються в тексті. Проте клас не обмежується вісьмома підлітками. Додають певного колориту оповіді неуважний Стасек, пустотливий Алекс та ненаситний Матеуш, прозваний у класі «пилососом» за вживання непомірної кількості їжі.
Незабутня вчителька
Думки власне пані Чайки подані від третьої особи. Авторка зберегла справжнє ім’я та прізвище прототипу вчительки — своєї викладачки польської мови та літератури Барбари Чайки. Авторка з великою любов’ю пише про своїх героїв, не виділяє когось одного, не захищає, не виправдовує його дії. У цьому вбачаємо журналістський хист: вийти на діалог, побачити ситуацію очима іншої людини.
Наприкінці книги розгадається таємниця, яку бережуть усі вчителі: найбільше клопоту їм завдають не підлітки з мінливим гормональним станом, а дорослі — розумні батьки, які інколи поводяться не краще за своїх дітей.
Кохання — єднання
Цікаво спостерігати за проявами перших почуттів гімназистів, і хоч подекуди занадто емоційні реакції героїв дратують, треба лише пригадати себе в їхньому віці — й злість як рукою відняло. Дозволю собі маленький спойлер: основні персонажі знайдуть своє кохання, проте для когось цей шлях виявиться надскладним...
З-поміж усіх дівчат лише Каміла не раділа ворожінню. Така вечірка й без Олека?
— Будуть ворожити на хлопців і дівчат, а я не знатиму, чи в нас із ним серйозно, — жалілася вона Малгосі.
— Ти гадаєш, що ворожіння відповість на твоє запитання?
— А як я дізнаюсь? — спитала Каміла.
— Життя відповість, — урочисто мовила Малгося. — Тобто час покаже.
І дівчата замислилися. Незважаючи на заборону, обидві сиділи в коридорі на підвіконні. Каміла постійно губилася в здогадах, що там було в Олека з керамікою. Навіщо було так це приховувати? І взагалі… Малгосі Мацек сказав, що кохає її. А їй що робити?
А от Малгося анітрохи не сумнівалася. Мацек точно був тим єдиним. Дівчині навіть часом здавалося, що він розуміє її краще, ніж Каміла...
Молодіжні діалоги рясніють напрочуд дотепним сленгом. У репліках гімназистів чуємо інтонації, настрій учнів, особливості вимови. Наприклад, Мацек поєднує літературні вирази з жаргоном: «Щоб батьки не відфігачили її по тому місцю, де спина втрачає свою шляхетну назву…»
Драматичні події я вам не розкажу, додам лише одне: ви будете щиро співчувати, радіти та переживати за персонажів, як за своїх однолітків.
Інформація для тих, хто не читає висновків
Ця історія — про нас із вами минулих або теперішніх. Про майбутніх дорослих, які бояться своїх рішень, часом не розуміють себе, шукають правди, а знайшовши, болісно реагують.
Пригоди друзів не закінчились. Наступна книжка «Лотерея» розповість, як змінилося життя гімназистів після вступу до коледжу, чи змогли утворенні пари зберегти стосунки, які професії обрали абітурієнти. І відповість на головне питання: чи справді життя скидається на лотерею, де щасливчики отримують найкраще, а невдахи втрачають усе дощенту?..
© Агєєнкова Олена, книжкова блогерка
