Відверто кажучи, я відтягувала до останнього написання відгуку на «Чародільський браслет». Бо деталей багатенько, сюжет рясніє подіями, персонажі щоразу змінюють амплуа, локації навіюють різні атмосфери — як усе зібрати докупи? Не хочеться, аби відгук перетворився на вільний переказ книжки, тому я намагатимусь передати враження лаконічно та без спойлерів.


Авторка циклу «Чароділ» Наталя Щерба — знана фантастка. Письменницю з дитинства приваблювали паралельні світи, блукання просторами, магія часу та ворожбитство. Свої фантазії та ігри уяви авторка втілила в численні твори, серед яких тетралогія «Лунастри», фентезі-цикл «Часодії» з шести частин, а також «Часодійна книга», роман «Королева часу», які визнано бестселерами сучасної підліткової літератури. Як щодо трилогії «Чароділ»?


Про кого книжка


Неповнолітня абітурієнтка туристичного ВНЗ Тетяна живе безтурботним життям: батьки надсилають їй гроші з-за кордону, друзі охоче беруть участь у вечірках. Зненацька з’являється звістка про спадок від якоїсь прабабусі, яку головна героїня в очі не бачила. Аби отримати його, треба дертися невідь-куди — в Карпатські гори. Навіть коли дівчина здобула-таки той спадок — різьблену скриньку — відкривши її, знайшла непов’язані між собою речі: браслет у формі ящірки, пляшечку темної рідини, моток ниток та лист від померлої. Ті речі допоможуть долетіти до шабашу, куди направляють Тетяну вказівки з листу.


Дорослішай швидше, крихітко! Рецензія на першу частину серії «Чароділ» Наталії Щерби «Чародільський браслет»


«Тільки з чистого, щирого прагнення народжуються справжні чари...»


Лише всередині роману Тетяні пояснюють, чому на її браслет полюють. Не витончена ювелірна прикраса приваблює викладачів, однокласників, представників вищого чаклунського світу, а та сила, що криється в срібному аксесуарі у вигляді ящірки. «Скажу правду: твій браслет — ласий шматочок… Сила в ньому чимала. А ще таємна мітка стоїть — отже, є таємниця. Тож готуйся до цікавих пригод, дівчинко...» Браслет «знає», де захований Карпатський Вінець, і тому всі, хто контактують із Тетяною, певним чином полюють на неї і хотіли б бачити її мертвою.


Ще за сивої давнини чаклуни жили на власній землі, яка звалася Чароділ. Панував над усіма Карпатський Князь й мав три символи влади: Вінець, Скіпетр і Державу. Через внутрішній військовий переворот князя вбили його ж радники, поділивши Скіпетр і Державу. Вінець був наділений магічною душею, не корився жодному з убивць й за загадкових обставин зник. Тоді новоспечені правителі поділили землю навпіл й почали хазяйнувати. Це сталося давно, але донині діє одне правило: той, хто надіне Вінець, візьме в руки Скіпетр і Державу, дістане безмежну владу й відкриє шлях до Чародолу, тобто поверне чаклунів на рідну землю.



— Цей давній Карпатський Князь теж був справжнім, — поблажливо посміхнувся Олександр. — Проте внаслідок внутрішнього військового перевороту він загинув, а владу поділили двоє головних його радників: один із них узяв Скіпетр, а другий — Державу. І лише Вінець вони не дістали — бо він був наділений магічною душею і не хотів коритися жодному зі вбивць свого господаря. Тоді радники просто поділили землю на дві частини й почали порядкувати собі на втіху, а Вінець замкнули в скрині. Та одного дня, коли новоявлені володарі влаштували бучний бенкет, до них прийшла відьма-пророчиця, яку забули покликати і взагалі недолюблювали, бо вона завжди говорила правду.

— Ой, як прозаїчно! — не стримавшись, пирхнула Тетяна. — Дай вгадаю, що далі: вона прокляла обох?

— Та що їй, жити набридло, чи що? — посміхнувся Олександр. — Відьма сказала їм: «Ви не істинні князі, поки ніхто з вас не надів Карпатський Вінець на чоло...»



Два табори


За класифікацією Наталі Щерби існує два типи чаклунів — дикі та цивіли. Дикі нехтують надбаннями цивілізації й живуть у нетрях. «У диких дивна філософія: я чув, вони хочуть відкритися звичайним людям і поневолити їх. Хочуть, щоб чарівники правили світом відкрито». Фанати «істинного чарівництва» вважають, що чародійникам не варто мати справу з простими людьми, бо справжня магія народжується від природних стихій.


Через те, що шлях до Чародолу зник, чаклуни мусили пристосуватися до світу звичайних людей, цивілізації. Вони проміняли стругані столи гірських шкіл на зручні «людські» парти університетів, де дотепер вивчають інтелектуальне чарівництво.


Очільник диких Лютогор Маріус та цивіл Вордак висунули свою кандидатуру на пост голови Братії (заміна титулу Карпатського Князя, щось на кшталт отамана чаклунів). Представники обох таборів ніколи не об’єднаються, адже головним стане той, хто відшукає Карпатський Вінець. На мир та злагоду годі й надіятись. «Нас ніколи не об’єднає Вінець — одразу заперечив Вордак. — Цей символ здатен лише піднести одного над іншим… Одну корону не можуть носити дві голови одночасно...»



Про сюжет та героїв

Книга «Чародільській браслет» — перша частина серії «Чароділ». Варто нагріти чуба, аби збагнути сюжет, не потонувши в деталях. Фантастичних дрібниць буде чимало, проте не загубитися в них допоможуть авторські нагадування й пояснення.


З героями складніше. Кожен персонаж скомпрометував себе бодай раз. Усі прагнуть скористатися незнанням наляканої відьми-початківця й обманом забрати частину її сили. Так важко жити, коли не знаєш, кому довіряти. Друзям зі «звичайного життя» не розповісти про заклинання чи отруту, а в навчальних закладах всі конкуренти один для одного, тому Тетяна змушена наодинці впоратися з проблемами. Під час навчання в гірській школі, в університеті, на шабашах та званих балах — будь-де знайдуться брехуни й брехухи. З любовною лінією не краще.


Тетяна симпатизує сину Вордака Олексію, красунчику з чималим магічним досвідом, і саме він допомагає неосвіченій чаклунці зробити перші кроки на «відьмацькій стежці». Проте мінливість хлопця, брак серйозних намірів, схильність до бабійства відвертають дівчину. «Тетяна глибоко зітхнула, прагнучи швидше пережити нове підтвердження Льошчиної зради». Надає інтриги оповіданню певне «розгойдування» їхніх стосунків.


Майбутня відьма не так уявляла собі чаклунське «ремесло». Та хіба життя запитує нашої думки? Попереду на Тетяну чекають, я б сказала, чатують пригоди й випробовування. Книжки «Чародільський град» і «Чародільський князь» розповідатимуть, як склалася доля дівчини після вирішальної битви із претендентами на Карпатський Вінець. Хочеться побажати їй подорослішати, адже «Неважливо, в якій формі міститься сила. Головне, що вона є…»



© Агєєнкова Олена, книжкова блогерка