Василь Сухомлинський — український педагог, публіцист, письменник, поет. Написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Отримав багато нагород, кілька медалей і орденів. З 1958 року в. Сухомлинський — член-кореспондент Академії Педагогічних Наук РРФСР, заслужений вчитель УРСР. Василь Олександрович народився 1918 року в селі Василівка на Херсонщині (нині Кіровоградська область). У родині було четверо дітей — усі стали вчителями. Та одному з них випало стати Учителем з великої літери. Учителем, мудре слово якого і сьогодні навчає людей не тільки в Україні, а й у всьому світі. Близько 23 років керував він звичайною школою у селищі Павлиш, що поблизу міста Кременчук. І за ці роки підняв сільську школу до рівня найкращих у країні, написав майже півсотні наукових праць та понад 600 наукових статей з педагогіки — науки про навчання, а також близько 1200 оповідань та казок для дітей. Але найголовніше — він навчив розуму, виховав та випустив у життя кілька поколінь школярів. Любов до дітей — ось що насправді було головним у його житті. І свою головну книгу так і назвав: «Серце віддаю дітям».Учитися в школі Сухомлинського було легко й цікаво. Він навіть придумав для неї спеціальну назву: «Школа радості». Це означало, що навчання у такій школі має давати учням радість. Радість від здобуття нових знань, від спілкування з друзями та вчителем. Радість від усвідомлення того, що з тебе росте Справжня Людина.Уроки часто проходили не в приміщенні школи, а у «зелених класах», просто неба, у лісі чи в саду. Це були уроки виховання любові до рідного краю, до Батьківщини. Адже саме так і починається любов до своєї країни: з любові до яблуні біля твоїх воріт, до криниці на вулиці, до лелеки в полі. І характер майбутньої дорослої людини виявляється у ставленні дитини до песика чи кошеняти, у повазі до мами й тата, бабусі з дідусем, сусідів, учителів та товаришів. «З малих років учись жити так, щоб тобі було добре, приємно, коли робиш добре для людей, і неприємно, коли зробив щось погане, негідне», — ці слова Василя Олександровича дуже прості й водночас дуже справедливі. Так само прості й зрозумілі його оповідання чи казки. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Нагороди: за свою педагогічну працю його нагородили двома орденами Леніна, багатьма медалями СРСР. З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 року Сухомлинський — член-кореспондент Академії Педагогічних Наук РРФСР, з 1958 р. заслужений вчитель УРСР. У 1968 року йому присвоїли звання Героя Соціалістичної праці. У тому ж році його обрали членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.