Леонід Васильович Соловйов народився 6 (19 за новим стилем) серпня 1906 року в Тріполі (нині Ліван) у родині співробітника російського консульства (батько був інспектором російсько-арабських шкіл). Маленьким хлопчиком повернувся разом із батьками до Росії. 1920 року сім’я оселилася в Середній Азії. Тут майбутній письменник провів свою юність, об’їздивши ці місця «вздовж і впоперек». Мабуть, тут він уперше почув розповіді про Ходжу Насреддіна, народного героя, книгу про якого пізніше і написав. Друкувати перші твори Соловйов почав у газеті «Правда Востока» після того, як закінчив середню школу в Коканді. Вони були присвячені усно-поетичній творчості народів Сходу. 1927 року оповідання «На сирдар’їнському березі» було відзначено премією в Ленінграді. У 1931 році письменник вирушив до Москви, навчався в Державному інституті кінематографії на сценарному факультеті, друкував оповідання в московських журналах. Тут він познайомився з Горьким, який схвально відгукнувся про оповідання «Дев’яносто шоста жінка». У 1932 році було опубліковано повість Соловйова «Кочовище». Під час Великої Вітчизняної війни він був воєнкором газети «Червоний флот», написав оповідання «Чорноморець», «Севастопольський камінь» та ін. Так сталося, що після «Повісті про Ходжу Насреддіна» письменник встиг написати лише кілька розділів чи нарисів нової книги «Книга юності». Але у пам’яті читачів він залишився автором книг про Ходжу Насреддіна. У співавторстві з В. Вітковичем Соловйов написав комедії «Веселий грішник», «Зачарований принц», «Потішний скандал» (1958). Так є автором сценаріїв «Насреддін у Бухарі» (1938) та «Пригоди Насреддіна « (1945). Помер Леонід Соловйов 9 квітня 1962 року, повністю ж його книга «Повість про Ходжу Насреддіна» була опублікована лише 1966 року.