1859 року в одній родині, що мешкала в будинку в мальовничій долині Центральної Швеції, народилася дівчинка Сельма. Та в трирічному віці її спіткало лихо — дитину паралізувало. Тато-військовий та мама-вчителька всіляко опікувалися хворою донькою. Крім них, дитину доглядала турботлива бабуся й тітка, розважаючи дитину, яка була позбавлена звичних розваг та забавок, різними переказами, цікавими оповідками. І саме їхні казочки, історії та легенди настільки захопили уяву маленької Сельми, що вона з самого малечку вирішила стати письменницею.Завдяки доброму догляду та вдалому лікуванню хвороба нарешті покинула дитину, і жага розвитку, навчання, праці цілком захопили повне сил та наснаги юне серце. А далі було навчання в ліцеї, учительській семінарії — і ось 1884 року Сельма Лагерлеф стала вчителькою у школі для дівчат. Тоді ж почала втілюватися її дитяча мрія: Сельма зробила перші кроки на письменницькому шляху. З-під її пера виходили казки й оповідання, повісті й романи, пронизані добром і любов'ю, оповиті чарівними легендами, почутими в дитинстві з вуст бабусі й тітки. Згодом Сельма вирішила цілком присвятити себе творчій праці. Після виходу перших творів, письменниця отримала стипендію від короля Оскара та заручилася фінансовою підтримкою Шведської академії.Головним її твором стала повість-казка «Дивовижна подорож Нільса Гольгерсона з дикикми гусьми по Швеції», написана в 1906-1907 роках. Письменниця створила її не просто як пригодницьку повість, а як такий собі казковий підручник з географії та культури Швеції для молодших школярів. Книга набула популярності й на батьківщині, і за її межами, а Сельма Лагерлеф 1909 року була нагороджена Нобелівською премією з літератури.